Одного разу, повертаючись додому, я проходив повз стадіон, де відбувалася гра дитячої команди. Протягом усього матчу тренер безперервно кричав. Коментував практично кожну дію своїх вихованців: куди бігти, куди віддавати передачу, куди виконувати аут - вперед чи назад. Атмосфера тотального контролю, постійний тиск, відверто кажучи, мені складно уявити, як у таких умовах почувалися діти, там навіть мені як вболівальнику було не комфортно, що вже казати за дітей на полі.
На той момент я ще не працював у футбольній академії, але пообіцяв собі, що верещати як той "тренер" точно не буду.
Постійний крик під час гри - це ж не про вимогливість. Це про відсутність системної роботи на тренуваннях. Якщо гравцеві потрібно підказувати кожен крок у матчі, значить, під час підготовки його не навчили приймати рішення самостійно.
Гра - це ж не театральна постановка з режисером на бровці. Це середовище, де дитина має думати, аналізувати, брати відповідальність і помилятися. Без цього розвитку не буде.
Завдання тренера під час матчу — керувати процесом стратегічно: відчувати команду, своєчасно реагувати, підтримати, скоригувати через заміну або коротку підказку.
Вірю, що одного дня буду в костюмі на бровці поля і просто насолоджуватися грою своєї команди)
Коментарі
Дописати коментар